ВАПНЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до вапно́. Хмарою знялася зі стін біла вапняна кіптява (Гончар, І, 1954, 268); // Який містить у собі вапно. Вапняний туф — пористий, волокнуватий вапняк (Курс заг. геол., 1947, 56); // Вигот. з вапна. Вапняна вода; Вапняне молоко; Вапняне тісто.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 291.

Вапняний, а, е. Известковый, изъ извести. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 125.