ВАНТА́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. ванта́жити. Вантаження відбувалося швидко й тихо (Кучер, Чорноморці, 1956, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 289.