ВАЛІ́ЗОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до валі́зка. Відчиняє [лікар] свою валізочку, виймає якісь порошки, розглядає їх, вибирає один і всипає в рот хворій (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 285.