ВАЛЬЦІВНИ́К, а́, ч. Те саме, що вальцюва́льник. Степан крутив у руках його заяву про прийом на роботу. — Вальцівник? — спитав він. — Так (Загреб., Спека, 1961, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 671.