ВАЛУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. валува́ти 1 і звуки, утворювані цією дією. Як проходили хлопці темними вулицями, позаду їх піднімалося неприязне валування (Мирний, II, 1954, 183); Крізь вітер долинуло собаче валування (Кочура, Зол. грамота, 1960, 346); Ані співу півнів, ані валування собак. Тиша (Шиян, Партиз. край, 1946, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 286.