ВА́ЛОМ, присл. Безперервним потоком. Між рядняних наметів і яток пруть валом люди (Коцюб., ІІ, 1955, 237).

◊ Ва́лом вали́ти — безперервно рухатися густою масою. Довірливі люди валом валили на Маковея до кринички (Стельмах, Хліб.., 1959, 264); Поміж виноградниками, курною польовою доріжкою, валом валить карнавал (Гончар, Новели, 1954, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 286.