ВАЛОВИ́НА, и, ж., діал. 1. Те саме, що вал². — Мені здається… — …що тринадцятка снується, а то проста валовина, — перехопила Олександра (Коцюб., І, 1955, 62).

2. Тканина з валу (див. вал²). Це ж вона, природна ткаля, навчила його любить і просте, селянське полотно, і валовину (Стельмах, Хліб.., 1959, 497).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 285.

Валовина, ни, ж.

1) = Вал 2. МУЕ. ІІІ. 19.

2) Ткань изъ валу 2. Могилев. у. Желех.

3) Пеньковые очески. Гол. Од. 40.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 124.

валовина́ — стара назва тканини на мішки; ряднина.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 63.