ВАЛОВИ́Й¹, а́, е́. Не розділений на складові частини; загальний. Цілком природно, що врожай озимої пшениці значною мірою визначає валовий збір зерна в республіці (Колг. Укр., 8, 1959, 11); Валова продукція.

ВАЛОВИ́Й², а́, е́. Зробл. з валу (див. вал²). Надягай, бабо, кожуха, бо буду валовим батогом бити (Укр.. присл.., 1955, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 285.

Валовий, а, е.

1) Сдѣланный изъ валу 2. Волоки шовкові удвоє жіноцькі щирі валові. АД. І. 168.

2) Относящійся къ валу.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 124.