ВАЛКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., с. г. Збирати, згрібати, складати у валки (сіно, сніг і т. ін.). Переобладнаними сінокосарками можна косити і валкувати зернобобові культури (Колг. Укр., 9, 1960, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 285.

Валкувати, ку́ю, єш, гл. Скатывать въ валъ (сѣно).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 124.