ВАЛАСА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., діал. Тинятися, блукати. Мабуть увесь рід її, всі баби і прабаби з пращурами і пращурками були такі ледачі, що по світу валасались та крали (Барв., Опов.., 1902, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 283.

Валасатися, саюся, єшся, гл. Шляться, таскаться, скитаться. Мені нема ні зіми, ні літа: я завсегда в роботі. Поздоров Боже мир — пропитає мене. А ти де валасалася? ЗОЮР. І. 10. Став валасаться по світах. Сим. 203.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 123.