ВАКХІ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до культу бога Вакха або вакханалій. [Антей:] Я бачу оргію перед собою, то й спів пригадується не весільний, скоріш вакхічний (Л. Укр., III, 1952, 462); У шостій яві хор.. розважає його вакхічними піснями (Укр. клас. опера, 1957, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 283.