ВАЙЛУВА́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. вайлува́тий. Навіть вайлуватість, що була властива йому, зараз не могла приховати його внутрішньої неврівноваженості (Гур., Друзі.., 1959, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 282.