ВАЙЛУВА́ТО. Присл. до вайлува́тий. Настя піднесла джурам по чарці. Вони вайлувато вклонилися (Тулуб, Людолови, І, 1957, 60); Край поля біліють тільки гуси, які, вайлувато переступаючи, тикають носами в стерню (Панч, Ерік.., 1950, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 282.