ВА́ЖЧИЙ, а, е. Вищ. ст. до важки́й 1-9. На руці в нього грубий перстень — печатка, від якого рука ще важча (Коцюб., II, 1955, 245); Кінські ноги чвакали [у багні], ніби заринали в розведену смолу, і чимдалі їх хода ставала важча (Досв., Вибр., 1959, 63); Важчим здається Івасеві тихе, люб’язне материне слово, ніж суворе та грубе батькове (Мирний, II, 1954, 84); Його тверда душа трохи сполохалась, але його горе було важче од тієї хвилі (Н.-Лев., II, 1956, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 281.