ВАЖЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має велике, особливе значення. — Не той воїн, хто не підупав духом у важливому ділі, а той добрий воїн, хто все витерпить, і хоч ви йому що, а він все-таки доскочить свого… (Довж., І, 1958, 241); — Ідея штучного зрошення для нашого краю особливо важлива, бо сонця в нас скільки хочете, але сонце наше посушне (Смолич, І, 1958, 69); Для Козакова чеська столиця не була просто собі стратегічним пунктом, важливим воєнним об’єктом чи вузлом доріг. Прага для нього насамперед була гордим, нескореним містом (Гончар, III, 1959, 431); // у знач. ім. важли́ве, вого, с. Зараз Василь із сумом пригадував, скільки важливого він забув сказати (Ю. Янов., II, 1954, 105); // рідко. Який має значне становище в суспільстві. Конвоїри говорили перед тим, що є тут нібито між захопленими важливий комісар, тільки не знають котрий (Гончар, Таврія.., 1957, 630); Спочатку троянівське жіноцтво довго базікало і навіть підсміювалося з того, що такий важливий чоловік та поселився в німої Саньки (Тют., Вир, 1964, 157).
2. заст. Тяжкий, значний силою прояву. Рідніша б йому та душа була, що нидіє в самогризоті,.. те серце, що ворушиться од жалю гнівного та од туги важливої (Вовчок, I, 1955, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 280.