ВАГІ́ТНИЙ, а, е. 1. тільки ж., р.; без додатка і ким. Яка перебуває в стані вагітності. Онися ходила вагітна (Н.-Лев., III, 1956, 108); Першим, як і лічило вожакові, з’явився на вигоні довготелесий Нестір Цимбал з усім своїм виводком та з вагітною дружиною (Гончар, Таврія, 1952, 17); // у знач. ім. вагі́тна, ної, ж. Консультація для вагітних.

2. чим, перен. Який має в початковому, зародковому стані що-небудь, що розвивається. Насильство є повитухою всякого старого суспільства, коли воно вагітне новим (Маркс, Капітал, т. I, кн. І, 1952, 749); Я бачу її [душу поета]. Велика і важка, повна туги й невиплаканих сліз, вагітна всіма скорботами свічні (Коцюб., II, 1955, 106); Голодний степ — ..це отрута для капіталістичних зазіхань деяких наших сусідів, вагітних концесійними і колоніальними прагненнями (Ле, Міжгір’я, 1953, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 274.