ВАГА́Р, я́, ч. Особа, яка важить що-небудь або контролює зважування чогось. На ганку вагар вижив гору мішків (Збан., Старший брат, 1952, 73); На період збирання зернових культур правління виділж: чагаря (Колг. енц., II, 1956, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 274.