ВА́БНИ́Й, ва́бна́, ва́бне́. Те саме, що вабли́вий. Пахло духами вабних далей (Головко, І, 1957, 56); Невже таким пам’ятним є погляд його вабних очей, що неможна забути? (Хижняк, Невгамовна, 1961, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 273.

Вабний, а, е.

1) Манящій, приманивающій.

2) Привлекательный, прелестный. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 120.