ВАБЕ́ЦЬ, бця́, ч. 1. Птах, що приманює інших птахів. Голуб-вабець усіх чужих голубів переманює (Сл. Гр.). 2. Мисливець, який приманює птахів, звірів, насліудючи їх голоси.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 273.

Вабець, бця, м. Приманщикъ. Голуб вабець усіх чужих голубів переманює.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 120.