В’Я́ЗОЧКА, и, ж. Зменш. до в’я́зка 1. Дід Яків приніс пучок засвічених свічок та в’язочку квітчастих хусток (Н.-Лев., IV, 1956, 99); От вам казочка, а мені бубликів в’язочка (Ів., Укр.. казки, 1950, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 798.

В’язочка, ки, ж. Ум. отъ в’язка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 261.