В’Я́ЗЕНЬ, зня, ч. Той, хто перебуває в ув’язненні, під вартою. Пригнали знов в’язнів нових, а нас випустили (Вовчок, VI, 1956, 234); Народ став домагатись амністії для всіх політичних в’язнів (Вільде, Сестри.., 1958, 391).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 797.

В’язень, зня, м. Узникъ; плѣнникъ; арестантъ, заключенный. Я буду сповідати в’язня. К. ЧР. 393.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 261.