В’Ю́ШКА, и, ж. Засувка, якою перекривають димохід, щоб ніч не вихолоджувалася. — Повірите — пусткою дихає хата, аж заходить не хочеться. Вже й напалиш, і в’юшки вчасно закриєш, а воно вітер гуляє (Збан., Сеспель, 1961, 397); Розпатлані завірюхи голосили над лісовою хатиною, завивали в комині, торгали в’юшки (Донч., IV, 1957, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 796.