В’ЮНИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що в’юнки́й. Притулився [Шульга] до стовбура молодої берізки, міцно.. стискуючи в руці в’юнистий пагін пругкої гілки (Рибак, Час.., 1960, 123); В’юниста вузька стежка бралася дедалі крутіше (Вітч., 2, 1964, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 795.