БІСИ́ТИ, бішу́, бі́сиш, недок., перех., розм., рідко. Дуже сердити, гнівити кого-небудь. Спокій Сулятицького все ще бісив князя. Хотів чимось дошкулити шляхтичеві, але не знаходив чим (Гжицький, Опришки, 1962, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 190.