БІР, бо́ру, ч. Сосновий або інший шпильковий ліс; також мішаний ліс з переважанням сосни. Передо мною сніг біліє. Кругом бори та болота (Шевч., І, 1951, 243); То не звір блукає в сосновому бору, то мати тікав з сином (Н.-Лев., І, 1956, 103); Їхали мовчки, тілько вітер глухо стогнав у смерекових борах, віщуючи близьку відлигу (Фр., III, 1950, 309); // Взагалі будь-який ліс. Гуляє вітер у степах. Верхи борів гойдав (Рильський, II, 1960, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 188.

I. Бір, бору, м. Сосновый лѣсъ, боръ. АД. І. 83. Закотилось сонечко за зелений бір, ми підемо вечеряти у багатий двір. Н. п. Ум. Бірок, борочок. Чуб. V. 484. Ув. Борище, боряка.

II. Бір, біру, и бору, м. Сборъ, налогъ. Небагато я вже мала доплочувать громадського біру: вісім левів ще й скілько там. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 69.

бір — сосновий або інший шпиль­ковий ліс; також мішаний ліс з переважанням сосни; характерна ознака українського ландшафту. Передо мною сніг біліє, Кругом бори та болота (Т. Шевченко); Зако­тилось сонечко за зелений бір, Ми підемо вечеряти у багатий двір (пісня); Бродив в бору, гуляв у чис­тім полі, рвав квіти, слухав жайво­ронка спів (І. Гончаренко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 39-40.