Бімбувати, бу́ю, єш, гл. (См. Бім-бім!) 1) Ничего не дѣлать, праздно время проводить. Бімбує, як жид у шабаш! Посл. Липов. у.

2) Гордиться, чваниться. Бімбує, як Берко в колоді. Ном.

3) Говорить подъ носъ. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 68.