БІЛІ́ННЯ¹, БІ́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. біли́ти 1, 2 і біли́тися 1, 2. Весна означала тут.. виснажливе порання в кухні біля обідів для сапальників, війну з квочками,що унаджувалися з малими в город, білення курників і хлівів (Вільде, Сестри.., 1958, 11); На леваді смуги полотен для біління простелені проти сонця (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 378); Дуже важливим заходом є осіннє біління стовбурів плодових дерев (Шкідн. і хвор. с.-г. рослин, 1956, 380).

БІЛІ́ННЯ², я, с. Дія за знач. білі́ти 1. Процес біління [салату] триває 10-12 днів, після чого рослини зрізують, обривають зовнішнє зелене листя і вибілену середину споживають (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 182.

білі́ння = вибі́лювання = убі́лю­вання [полотна́] —

1) про домотка­не полотно та вироби з нього — доведення до білого кольору під дією води і сонця; робили це зви­чайно на березі річки, ставка, озе­ра, розстилаючи на траві проти сонця мокре полотно. Я вас [руш­ники] пряла, ночей недосипала, бі­лила вас в зеленім лузі (І. Нечуй-Левицький); На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила (П. Чубинський);

2) тільки білі́ння — про дім, піч — ритуал, пов’язаний із мотивом «білого сві­ту», чистоти і т. ін.; припадає перев. на Білий тиждень та деякі інші весняні свята; підбілювання здій­снювалося до будь-якого свята; не можна підбілювати в понеділок або в суботу, бо в ці дні «снувався світ»; не можна білити при щерба­тому місяці — «душі покійних ви­ходять на білий світ»; також не можна це робити вагітній жінці у поминальні дні, на Русальному тижні, тоді, коли в хаті покійник або поки він зовсім не покинув землю; якщо побілка вкрай необ­хідна в якийсь із заборонних днів, то для мертвих залишаться недобілене місце; недобіленим залишають місце для ікон у новій хаті.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 38.