БІЛОКРИ́ЛИЙ, а, е. Який має білі крила. У повітані, попискуючи, віються над водою ластівки та легкі білокрилі крячки (Гончар, Маша.., 1959, 37); * Образно. Білокрилими кораблями пливли сліпучо-білі хмари (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16); // Уживається як постійний епітет лебедя, чайки. Плавав лебідь білокрилий По глибокому ставу (Щог., Поезії, 1958, 445).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 184.

Білокрилий, а, е. Съ бѣлыми крыльями. «Чи не бачили голубки поміж голубами?» — Хоч бачили, не бачили, — не знаєм якая. — «Сама сиза, білокрила, личко як калина.» Чуб. V. 173. Лебеді білокрилі. К. Досв. 41., Ум. Білокриленький. Грин. ІІІ. 542.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 66.