БІЛОКОПИ́ТИЙ, а, е. Який має білі копита або білі ноги нижче колін. Раптом білокопитий кінь аж присів, спиняючись (Ле, Наливайко, 1957, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 184.

Білокопитий, а, е. Съ бѣлыми копытами, бѣлокопытый. Кінь білокопитий. Гн. І. 164., Ум. Білокопитенький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 66.