БІЛОЗІ́Р¹, зо́ру, ч. (Parnassia). Багаторічна трав’яниста рослина з білими поодинокими квітками з п’яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний.

БІЛОЗІ́Р², зо́ра, ч., нар.-поет. Уживається як постійний епітет назв білозорих, яснооких людей, тварин, птахів, а також місяця. Місяцю-білозору, зайди за комору (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 183.

Білозір, зора, м.

1) Красавецъ, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку періг. Лебед. у.

2) Эпитетъ мѣсяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. ІІІ. 242.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 66.