Білогруд, да, м.

1) Имѣющій бѣлую грудь. Желех.

2) пт. а) Sterna minuta. Вх. Пч. II. 14. б) Cinclus aquaticus. Шух. І. 23. Ум. Білогрудик. Вх. Зн. 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 66.