БІЛОБАНДИ́Т, а, ч. Той, хто належить до контрреволюційного угруповання. Були й такі, що.. просто йшли в білобандити (Ле, Міжгір’я, 1953, 23); У тій банді.. петлюрівці недавні і білобандити (Забашта, Вибр., 1958, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 183.