БІЛИНА́, и́, ж., рідко. Те саме, що білизна́. Густий чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшував білину її лиця (Н.-Лев., І, 1956, 188); І знову над лугом прозорим Ясніє берез білина (Мал., II, 1956, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 182.

Білина, ни, ж. Бѣлизна. Чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшав білину її лиця. Левиц. І. 272.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 65.