БІЖКО́М, присл., розм., рідко. Те саме, що біго́м. В той луг та у лужечок ти біжком і я біжком (Тич., II, 1957, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 179.