БІДНУВА́ТО. Присл. до біднува́тий. Була [Ганна] у великій, біднувато, але охайно вмебльованій кімнаті (Коз., Сальвія, 1956, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 178.