БІДНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до бі́дний 6. Узяла дитину, обгорнула та й пішла. А воно, біднесеньке, кричить та кричить (Вовчок, І, 1955, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 177.