БІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Тужити, уболівати, клопотатися. А той.. Все храми мурує; Та отечество так любить. Так за ним бідкує. Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. (Шевч., І, 1951, 239); По дорозі він уже бідкував, що будова ще аж через тиждень має бути готова (Фр., V, 1951, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 177.