БІДА́РСТВО, а, с., розм.

1. Те саме, що біда́цтво 1. Кожний дума про своє: Що царенко — він про царство, А Іван так про бідарство (Перв., Райдуга.., 1960, 97).

2. збірн. Бідарі, бідняки; біднота. Тож бідарство дивувалось, правду знати добивалось (Перв., Нова лірика, 1937, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 176.