БІДА́РКА ¹, и, ж., розм. Жін. до біда́р.

БІДА́РКА², и, ж. Те саме, що біда́². На своїй бідарці під’їхала до вагончика Килина Іванівна (Головко, Літа.., 1956, 96); Кінь .. біжить підтюпцем, котиться, погойдуючись, висока бідарка (Жур., Вел. розмова, 1955, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 176.