БІГОТНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що бі́гання 1; біганина. Аж ось незабаром стукотня, біготня… (Кв.-Осн., II, 1956, 286); Втомившись від біготні, сідали [пастушки] над урвищем глиняних печер (Цюпа, Три явори, 1958, 4); Ціле середмістя було як пекло. Крик, писк, біготня (Фр., III, 1950, 323).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 175.