БІГО́М, присл. Швидко пересуваючись на ногах. Та біжи мені бігом, щоб одна нога тут, а друга там! (Номис, 1864, № 11020); Піхота кинулась бігом… (Мирний, II, 1954, 131); Додому поверталися майже бігом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 454).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 175.

Бігом нар. Бѣгомъ, скоро. Та біжи мені бігом, щоб одна нога тут, а друга там. Ном. № 11020.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 60.