БІБЛІОТЕ́КА, и, ж.

1. Установа, культосвітній заклад, де зберігаються і видаються читачам книжки, журнали і т. ін., а також здійснюється популяризація і пропаганда літературних творів. Розвиток темних мас не робиться за якийсь десяток років, .. коли немає доброї національної школи, ні народних бібліотек, ні читалень, ні піддержання й ініціативи зверху (Н.-Лев., IV, 1956, 70); Вона згадала, що їй треба здати кілька книжок до клубної бібліотеки (Гончар, Тронка, 1963, 173).

Бібліоте́ка-чита́льня — бібліотека, в приміщенні якої є зал або кімната, де можна одержувати й читати книжки, журнали, газети і т. ін.; Публі́чна бібліоте́ка див. публі́чний.

2. Більш або менш значна кількість книжок, спеціально підібраних для читання, наукової роботи, з метою колекціонування і т. ін. Перша бібліотека [в Київській Русі] була створена князем Ярославом Мудрим у 1037 р. при Софійському соборі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 503); Любов до книжки виявляється і в тому, що з шостого класу Франка починає збирати свою бібліотеку — за три роки заповнює велику шафу європейськими класиками (Коцюб., III, 1956, 28).

Бібліоте́ка-пересу́вка — комплект книг, спеціальний фонд стаціонарних бібліотек для обслуговування населення за місцем роботи або проживання. Ми завжди налітали на нову бібліотеку-пересувку, наче голодні оси на мед (Вол., Дні.., 1958, 87).

3. Приміщення, кімната для зберігання книжок; книгосховище. В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків (Коцюб., III, 1956, 154); — Це наша державна бібліотека, — сказав він.. — її будував архітектор академік Бекетов (Багмут, Опов., 1959, 75); Другий будинок за рогом — була Громадська бібліотека (Головко, II, 1957, 538).

4. кого, яка. Назва споріднених за темою серійних видань або книжок чи журналів, призначених для певної категорії читачів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 173.