БІАТЛОНІ́СТ, а, ч. Спортсмен, який займається біатлоном. Найсильніші біатлоністи 15 країн розіграють призові медалі в особистій гонці на 20 кілометрів (Рад. Укр., 26.II 1969, 4); Поблизу Мінська прокладено трасу й зведено комплекс споруд для змагань біатлоністів — стріляючих лижників (Веч. Київ, 26.I 1974, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 669.