БЮ́РГЕР, а, ч., заст.

1. У Німеччині та деяких інших країнах Західної Європи — мешканець міста, городянин.

2. перен. Обиватель, міщанин.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 269.