БУ́ЦАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка. Бити, колоти рогами (звичайно про барана). По цвілому законові все ще бродив апатичний цап і буцав рогами чорну тінь (Панч, І, 1956, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 268.

Буцати, цаю, єш, сов. в. буцнути, ну, неш, гл. Бить, ударить лбомъ (о баранѣ). І баран буцне, як зачепиш. Ном. № 3293.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 118.