БУХТІ́ТИ, і́є, недок., діал. Глухо звучати, бухати. Бубон, як грім серед літа, бухтів (Мирний, II, 1954, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 268.

Бухтіти, тію, єш, гл.

1) Пылать, вспыхивать. Вогні бухтіють. Харьк.

2) Глухо звучать. Бубон бухтіє. Мир. ХРВ. 341.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 118.