БУ́ХТА1, и, ж. Невелика глибока затока. Здалеку виднілась спокійна бухта Суаку (Коцюб., І, 1955, 400); Десятки човнів гуляли по простору Сухумської бухти (Трубл., II, 1955, 124).
БУ́ХТА2, и, ж., мор. Складений кружком канат, трос і т. ін. Як смеркло, то Михайло вже з трьома зв’язківцями вантажив у човен чотири бухти нового кабеля (Кучер, Зол. руки, 1948, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 267.