БУФЕ́ТНИК, а, ч. Працівник, що обслуговує буфет (у 2 знач.). Пухкий буфетник та його.. жінка готуються до поїзда (Мик., І, 1957, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 266.