БУ́ФЕРНИЙ, а, е.

1. Прикм. до бу́фер 1. Він перевірив, чи добре закріплені буферні тарелі (Бонч., Молодість, 1949, 51).

2. Який виконує роль буфера (в 2 знач.). Вони [галицькі націоналісти] із шкури лізли, щоб імперіалісти.. утворили із Західної України буферну державу проти більшовицької небезпеки зі Сходу (Панч, В дорозі, 1959, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 266.