БУ́ФЕР, а, ч.

1. Пристрій у вагона, паровоза, автомобіля та ін. для послаблення сили удару, поштовху. Десь спереду загудів паровоз, брязнули буфери, і здригнулися вагони (Головко, А. Гармаш, 1954, 24).

2. перен. Проміжна ланка, що послаблює зіткнення протилежних сил. Ідею самостійності [України] висуває дрібна буржуазія, з одного боку, як свого роду гарантії проти торжества пролетарської диктатури на Україні, з другого боку, у вигляді створення держави-буфера, яка перегороджує шлях проникненню ідей комунізму на Захід (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 266.